Тема пологів вдома останнім часом набрала великої популярності серед майбутніх батьків. Хтось скаже — мода, привнесена популярними блогерами, інші — що це звичайна практика. Наприклад, в Голландії 40% породіль віддають перевагу пологам в домашніх умовах. Близька до цієї цифри статистика Франції, Польщі й Німеччини.
Жінка, яка любить себе
Я гордо ношу звання мами вже півтора року, та спогади періоду вагітності і пологів ще настільки свіжі у пам'яті, ніби це було вчора.
Під час вагітності я глибоко вивчала тему природної появи малюка світ. Домашні пологи з доулою, пологи на базі приватної клініки, державні пологові будинки, перебіг вагітності і її вплив на процес пологів, психосоматика та багато-багато іншої інформації.
Уникаючи складних термінів, скажу основне простими словами. Якщо вагітність проходила добре і медичні показання в нормі, жінка може народити самостійно (без хірургічного втручання). Щоб пологи пройшли добре і природним способом, майбутня мама повинна почувати себе максимально комфортно та абсолютно спокійно.
Що може бути більш трепетним, ніж пологи? Жінка вразлива як ніколи. Щоб створити умови довіри і максимального розслаблення, важлива знайома обстановка, дотримання "правила трьох Т: тихо, тепло, темно". Поруч — люди, яких вона знає та яким довіряє.
Сучасні жінки навчилися любити себе, своє тіло, сім'ю. Внаслідок цього вони стали частіше цікавитися пологами в домашніх умовах. Час невиправданих страждань минає. Ніхто не хоче відчувати дискомфорт, поспіх, приниження, байдужість, що часто зустрічається в пологових будинках.
До речі, статистика відкритих джерел показує, що понад 70% породіль зіткнулися з недобросовісним ставленням до себе у стінах державних пологових будинків. Простежується однотипний сюжет: жінку уподібнюють інкубатору, а успішність пологів залежить від настрою та лояльності медичного персоналу. В Україні так само, як і десятки років тому, практикується конвеєрний підхід перинатальної допомоги.
Звичайно, існує альтернатива приватних закладів. Але приватна медицина ще не гарантія високої якості й гуманного ставлення. Далеко не всі приділятимуть належну увагу жінці, прислухатимуться до її внутрішнього світу, чекатимуть максимально природного розродження.
Сплачено пакет послуг, у якому чітко регламентується кількість днів перебування в палаті, і клініка не хоче зазнавати збитків, бо жінка не може народити вчасно. Тому багато ідеальних вагітностей закінчуються кесаревим розтином.
Мало хто чекатиме, доки природа дозріє. Мало хто замислиться про всесвітній задум… І якщо не встигли в термін планової дати — в операційну. А випадків пологів на 42-му тижні з належних 40 дедалі більше. Що далеко ходити, свою дитину я народила на 42-му тижні сама. Під час пологів як вдома.
Чому як вдома?
Це було у приватному пологовому будинку — в умовах максимально комфортних і по-сімейному довірчих. Можливо, мій досвід стане корисним майбутнім батькам.
Вагітність протікала чудово. Ми на 100% довірилися великій медичній групі компаній, у якій кілька років проходили чек-апи (нам було дійсно важливо отримати все з одних рук: від аналізів у власній лабораторії до наступного педіатричного супроводу). Чималу роль відіграв той факт, що чоловік добре знає власників, для яких це не лише бізнес, а й соціальна місія.
Точний «пакетний» контроль. Хвилююче ніжні зустрічі з малюком під час УЗД-діагностики вагітності, аналізи, серцебиття дитини, поштовхи… Усі показники — відмінні.
ПДП (планова дата пологів) — 31 грудня (акушерський термін 40 тижнів). Ми з чоловіком вже були готові зустрічати Новий 2020 рік у пологовому будинку. Але малюк не поспішав з'являтися на світ. І навіть у так званий критичний термін 41-й тиждень перейми не поспішали. Більшість пологових будинків у таких випадках не хочуть брати на себе відповідальність і відправляють породіллю прямо в хірургічне відділення — дитина повинна з'явитися вчасно.
Я дуже рада, що наша історія склалася інакше. Для зустрічі з дитиною ми з чоловіком вибрали приватний пологовий будинок сімейного типу Adonis. Завчасно вирушили на екскурсію: познайомилися з командою лікарів, вибрали палату, побачили пологові зали та хірургічне відділення… Ми дуже ретельно підійшли до цього питання, бо обирали не просто пологовий будинок, а місце з атмосферою дому. Хотіли партнерські пологи, тому концепція сімейного типу нам дуже сподобалася.
Скажу чесно, лікар, якого ми з Андрієм вибрали, був дуже спантеличений нашою ситуацією. Здорова вагітність, здорова жінка, термін уже не те, що підійшов, а перейшов усі очікувані часові межі, а пологи не почалися. При цьому я заявляю, що хочу народити сама і лише сама! На обличчі професіонала екстра-класу ми читали сумніви, що це можливо.
Наш лікар прислухається до вагітної жінки, яка випромінює впевненість у правильності своєї інтуїції :). Збирає консиліум провідних фахівців, за результатами якого приймається рішення продовжувати спостереження.
Час йде. Термін наближається до 42 тижнів. Малюк, як і раніше, не поспішає. При цьому всі його показники в нормі. І я почуваюся чудово, позитивний настрій, гарний апетит, багато сил… Рівняння з багатьма невідомими!
Не вдаючись до подробиць, хочу сказати, що медперсонал зробив усе можливе, щоб моє бажання народити самостійно виповнилося. Мені пояснили, що запропоновані маніпуляції можуть лише несуттєво вплинути на ситуацію. Кардинальні заходи стимуляції не розглядалися.
Одним із методів була арт-терапія. Як пояснив штатний психолог пологового будинку, проблема багатьох сучасних жінок в голові. Контроль за тим, що відбувається, зацикленість на результаті, надмірне споживання інформації…
До того ж: культ супержінки, комплекс відмінниці. Головне завдання терапії творчістю — відключити голову. Мені заборонили насичувати мозок новою інформацією, працювати. Натомість — малювати складні розмальовки, спілкуватися з психологом, гуляти на природі.
На додаток до цього м'які стимуляції (масажі, метод катетера, коктейлі), щоденні консиліуми, огляди, чіткий контроль стану малюка та кількості вод.
Потрібно віддати належне умовам пологового будинку, сервісу, харчування, а головне — атмосфері! Простора палата, гарний вид із вікна, затишний двір, прогулянки вздовж берега річки, п'ятиразове харчування, ідеальна чистота, максимальна увага… Палата №3 на якийсь час замінила нам і дім, і офіс. Там навіть був підписаний до друку Profiles № 18. Ніколи не забуду перші уроки грудного вигодовування від терплячого лактолога під акомпанемент телефонних переговорів Андрія з редакцією і рекламодавцями :).
День Х
День X таки настав. О так, я це відчула кожною клітиною свого тіла і мозку. Проте весь процес пологів — від першої перейми і аж до повернення в нашу затишну палату вже втрьох із дитиною — я була спокійна.
Усвідомлення того, що я перебуваю в комфортному тихому місці, навколо немає ніякої суєти, кохана людина поруч, грає моя розслаблююча мантра, милуюсь видом з вікна, наповнювало впевненістю. Я проживала свої перейми разом із чоловіком, ми обоє знали, що все буде добре.
Пологовий зал був схожий на затишну кімнату з великим ліжком у вигляді ромашки. Малюк народився 12 січня замість призначеного 31 грудня. Звичайно!
Ми з чоловіком назвали його Даниїл. Ім'я обрали ще в день першого УЗД, яке показало крихітне серцебиття. А наступного дня після пологів дізналися, що 12 січня — іменини Даниїла за церковним календарем.
Батьківство — це велика радість, але й величезна відповідальність. Вагітність і пологи — лише початок шляху. Майбутнє малюка багато в чому залежить від вибору батьків. Ми підійшли до питання з максимальною усвідомленістю і повністю довірилися Adonis.
Своєю історією я не прагну переконати вас зробити певний вибір. Хочу лише показати, що вибір є.
