ukraine-wins
Cлово. Direct loading
Cлово. Direct loading

Cлово. Direct loading

#Преамбула

Одна з причин, чому ми перестаємо читати, криється якраз у нашій інфозалежності. Цифра замінює живе спілкування, а пошуковик — бібліотеку. Книзі, яка давно перестала бути основним джерелом інформації, неймовірно важко дістатися до людини. Редакція Profiles продовжує читати велику кількість літератури та ставить запитання: що шукає читач і як письменник може зацікавити заручників соцмереж?

Саме час кидає виклик автору: як зробити так, щоб твої слова були почуті? Один із надійних способів — писати максимально коротко. 

Нещодавно бібліотеку Profiles поповнила книга київської письменниці Ольги Александрової «Сто історій у 100 словах». Збірка є прямим доказом: можна написати розповідь не довшу, ніж пост у FB, і при цьому розповісти реальну чи вигадану історію, у  якій будуть живі люди та справжні почуття. Нам здається, що, прочитавши деякі історії, ви неодмінно станете кращими. Адже внесок у найкращу версію себе — найправильніша інвестиція.

Ми запросили Ольгу на кавування в редакцію, у результаті якого з'явилася ця стаття.

#Багатобукв 

Зробімо найпростіший підрахунок. Google стверджує, що людство накопичило 129 864 880 книг. Якщо, починаючи з п'ятнадцяти років, ви читатимете 100 книг щорічно, до вісімдесяти (будемо оптимістами) накопичиться 6500 прочитаних книг. Що станете з ними робити?.. Упевнена, доки дійдете до п'ятої тисячі, першу — не згадаєте. Та й взагалі читання — це не про кількість поглинутих слів.

Я мислю значить…

#Mustread

Подібний маркер може відштовхувати, оскільки свого часу перед канікулами ми всі отримували список книг, обов'язкових до прочитання. Деякі з них отруювали наш наповнений пустощами літній відпочинок, відволікали від важливих особистих відкриттів. А деякі не лише додавали фарб, вони якісно змінювали дитячі забави. Ми, граючись, намагалися продовжити життя книги. Діти виросли, але й тепер їм трапляються посилання на 100 найкращих книг за чиєюсь версією. Це не тільки інформація, але ще й просування продукту: ось те, що культурна людина має знати. А ми, по-дитячому слухняні, читаємо томи, які нав’язують. Цікаво, що користувачі мереж зараз складають власні списки ста книг, прочитаних за минулий рік. Люди читають, рахують, а потім докладно звітують одразу в соцмережах! Навіщо? Що спрацьовує: дитяча звичка чи бажання формувати культурний код, коли вам просто необхідно говорити зі своїми друзями однією мовою?

#Інфозалежність

Думаю, основна цінність книг зовсім не у фактах та цифрах. Вона — в ідеї. Деколи суперечливій. Книга — це не дорожня карта, не зведення правил поведінки, не інструкція. Це, швидше за все, провокація. Данило Гранін писав, що науці цікаве не питання, а відповідь, але «у мистецтві важлива не відповідь, а питання, та ще й таке, щоб загнати в безвихідь; чим складніше питання, тим воно цінніше». Сьогодні важко сховатися від інформаційних потоків. Вони підстерігають нас на кожному кроці. Не докладаючи жодних зусиль, ми дізнаємося про виверження вулкана, спалах лихоманки, про революцію в країні, про існування якої не підозрювали ще пів години тому, але ми поняття не маємо, що відбувається з людиною, у якої щоранку запитуємо про здоров'я (з ввічливості, не з участі). Для нас насамперед залишаємося загадкою ми, наші близькі. Ніколи ми ще не були так інформовані, як сьогодні. Але чи зробило це нас розумнішими, освіченішими та кращими? Не без причин ми називаємо інтернет «Всесвітньою павутиною». Ми потрапили в пастку, яку самі ж і створили.  Незамінність інтернету у наданні довідкової інформації та встановлення контакту ми помилково прийняли як новий порядок, інтегруючи себе в цифрову реальність.

#Сто історій у 100 словах

Проєкт є відповіддю на виклик, який соціальні мережі кинули книзі: текст і картинка. Якщо ви кажете, що не знаходите часу для читання, але при цьому скролите стрічку фейсбука годинами, то питання не в часі, а в чомусь іншому. Я впевнена: якщо у вас є історія, швидше за все її можна розповісти у ста словах. Цю книгу читати по діагоналі не вийде. Щодо вибору тем історій — вони актуальні сьогодні, вчора та завтра. Вплив соцмереж помітно в оформленні, починаючи всюдисущим хештегом і закінчуючи серцем-лайком. Видавництво «АДЕФ-Україна» підтримало концепцію розповідь-символ. Мої ідеї втілювали декілька художників, що вилилося ще в один проєкт, яким я неймовірно пишаюся. І, звичайно ж, у цій книзі є найважливіше — незручні питання.

Сто історій у 100 словах

#Знання сила

Ми весь час повертаємося до питання, як сталося, що основними інтелектуальними хворобами сучасного суспільства стали інфозалежність та цифрове недоумство? Нейролінгвіст Тетяна Чернігівська стверджує: не можна одночасно отримувати нові дані та обробляти їх. Перебуваючи в гіперінформаційному середовищі, ми не встигаємо думати. Автор понад 30 науково-популярних книг із психології Андрій Курпатов у книзі «Четверта світова війна» йде далі. Він стверджує, що людина не те що не встигає обробляти інформацію, вона втрачає здатність до розуміння. Четвертою світовою він називає бій штучного інтелекту з «вінцем творінь». Коротку та безперспективну для нас із вами. Андрій Курпатов та Юваль Ной Харарі дуже переконливі у замальовці майбутнього. Є битви, які неможливо виграти, але можливо запобігти. Наш порятунок не в накопиченні інформації, навіть не в здатності її обробити, — і з тим, і з іншим легко впораються  машини. Наш порятунок у нас самих, і якщо хтось вважає, що 100 книг, прочитаних щороку, зроблять його кращим — це помірна плата.

#Я мислю значить…

Сьогодні ще складніше не втратити здатність мислити, ніж це було сто років тому. Усе важче провести кордон між своєю свідомістю та масовою, дедалі менше причин глибоко замислюватися про вигадані потойбічні світи. Пил покриває сторінки, у яких вирують пристрасті, руйнуються країни, розквітає любов, народжуються і вмирають цілі сім'ї. Дивно, як ще деякі люди не втратили здатність занурюватися в такі історії, перейматися симпатією та антипатією, приходити до несподіваних висновків, які вже безпосередньо стосуються їх самих. Так тільки люди починають розуміти, що просте рішення не спрацьовує, що складний тернистий шлях більш правильний, що любов — складне почуття, яке ранить, що найлютіший ворог може стати другом, та і не ворог він, а просто слабка людина, не здатна опиратися обставинам. Читаючи, ми стаємо милосерднішими. Ті, хто читає,  у два з половиною рази більше схильні займатися волонтерською та благодійною роботою. Щоб змінити світ на краще, іноді досить змінитися самому. Так, сьогодні книга набагато потрібніша, ніж у минулі неосвічені часи. Адже тоді слово було світлом, воно протистояло мороку та вело за собою. Це було логічно та просто. Воно працювало як розведений у печері вогонь. Сьогодні слово покликане битися з мільйонами хибних звуків, на чий заклик так легко піддатися.

Автор: Ольга Александрова
Письменниця, журналістка та перекладач. Автор книг «Пространства», «Сказки для почти взрослых девочек», «Сто иСТОрий в 100 словах». Автор низки статей, опублікованих у журналах «Компаньйон», Strategic Business Review, «Вся Європа в Україні», Profiles.


Profiles рекомендує
Equides Club